Де мої гроші? Частина 4 — Як це буває

За час роботи я зібрав цілу колекцію цікавих обмежувальних переконань. Ось деякі з них.

«Чайник не закипить». «Це занадто легко/добре, щоб це працювало».

Це дуже поширене переконання. Воно глибоко вкорінене в прислів’ях і приказках: «Без праці не витягнеш і рибку зі ставка», «За що не доплачено — те не доношено». Зазвичай це саме про важливі/бажані/потрібні речі.

Інші речі можуть працювати як завгодно. Але важлива річ не може дістатися легко — інакше яка ж вона важлива.

Звідси логічно випливає: у будь-якому проєкті чи справі потрібно витратити «достатньо багато» часу й зусиль. Наче якщо ти не працював «певний час» — результату бути не може.

А якщо часу витрачено багато — з’являється зручне виправдання: «Ну що ж, я і так стільки сил вклав».

Цікава стратегія — уникнути відчуття «марності» через магічне мислення. Якщо сюди додається переконання «недостойності», виникає зв’язка: людина в кінці сама собі ставить підніжку і не досягає мети, залишаючись «працьовитою і сумлінною».

Поки зрештою не здається з думкою: «Не жили багато — нічого й починати».

Поруч іде переконання: «Доходу без витрат не буває».Якщо отримав багато, майже нічого не вклавши — «так не буває». У когось іншого — можливо. Але не в мене.

У результаті — нуль або мінус.

Корисні запитання для роботи з цим:— Це всім дістається так важко?— Це завжди дістається так важко?— Чи був хоч один випадок, коли це комусь далося легко?— Чи отримував я щось у житті просто так?

Якщо на ці запитання з’являються відповіді — переконання втрачає свою «залізобетонність». З’являється надія.

«Попит визначає пропозицію — це нечесна маніпуляція».

Коли я підлаштовую ціну під попит — я ніби зраджую себе. Моя робота «коштує стільки, скільки я вирішив».

Я часто бачу це серед психологів, коучів і консультантів, яким доводиться самостійно визначати ціну своїх послуг.

Наприклад:«Чи існує в середовищі бізнес-тренерів “кодекс честі” у ціноутворенні?»

Посилатися на «ринок», «колег», «оточення» — зручний спосіб уникнути відповідальності за власну ціну.

Але цікавіше інше:переконання, що якщо ти знижуєш ціну — ти «прогинаєшся».

Я ловив це і в себе. Коли клієнт каже:«Ми працюємо напряму, без посередників — давайте дешевше».

І одразу хвиля обурення:«Чому мені менше, ніж компанії, якщо результат той самий?»

Поки не стає зрозуміло:це не втрата — це конкурентна перевага.

З цим переконанням можна працювати по-різному.

З одного боку:— Звідки я знаю, що попит саме такий?— Чи завжди за це платять стільки?— Чи всім платять однаково?— Чи бували випадки, коли платили більше?

Якщо є відповіді — переконання слабшає.

Якщо ні — можна подивитися з іншого боку:чому я вважаю, що ці послуги мають коштувати саме стільки?

Якщо хочете навчитися більшого — велкам. НЛП для психологов и коучей